Щебень

Щебінь (в просторіччі — щебінка) — неорганічний, зернистий, сипучий матеріал з зернами розміром понад 5 міліметрів (за європейськими стандартами — більше 3 мм), одержуваний дробленням гірських порід, гравію і валунів[1], попутно видобуваються розкривних і вміщають порід або некондиційних відходів гірничих підприємств з переробки руд (чорних, кольорових і рідкісних металів металургійної промисловості) і неметалевих копалин інших галузей промисловості і подальшим розсівом продуктів дроблення. Ми пропонуємо Щебень купить. Масове будівництво доріг у Франції почалося в період правління Людовика ХІІ, але тільки на початку XVII століття збільшилася інтенсивність дорожніх робіт. Все це зажадало застосування нових технологій, де щебінь був головним матеріалом для будівництва доріг, і вони були розроблені, так з’явилася система штучного зміцнення полотна дороги за допомогою насипання шару щебеню, вдосконалена у Франції інженером спеціального дорожнього корпусу Трезаге. З 1820 року в Західній Європі стала поширюватися нова система Влаштування доріг Мак-Адама[2], яка у зв’язку з подальшими спостереженнями і введенням в 1834 році французьким інженером Полонсо укатки щебеневого одягу, дала початок застосовуваному повсюдно способу влаштування шосе в Європі. Спочатку щебінь виходив за допомогою розбивки бруківки або інших твердих порід каменю на шматки товщиною від 3,5 до 5 сантиметрів[3]. При ручній розбивці щебінь обходився трохи дорожче, ніж при розбивці каменю спеціальними машинами — каменедробилками, але зате матеріал виходив більш рівномірний по крупності і відпадало менше непотрібних осколків. Надалі в різних державах світу були вдосконалені методи масового виробництва і застосування щебеню в дорожньому та інших видах будівництва.

Добавить комментарий